Закінчивши есе про книгу “Культурна карта” Ерін Мейєр^[1], я вирішив опублікувати свої думки, оскільки вважаю цю роботу фундаментальною для тих з нас, хто починає вивчення культур. Я не можу вважати себе хоч якимось спеціалістом у цій темі, хоча й витрачаю багато часу на знайомство з людьми та їх світоглядами. Тому моя рецензія є поглядом аматора на цю тему.

Оригінально, я писав есе англійською, а ця стаття є перекладом, тому запрошую прочитати саме його.

Про книгу

Ерін Мейєр написала чудову книгу для тих, хто хоче почати або продовжити вивчення культур, емоцій та самих себе. Ерін є бізнес-консультантом, і вона допомагає людям працювати по всьому світу та орієнтуватися в умовах культурної різноманітності. Книга спрямована саме на цей аспект культурного різноманіття - бізнес активності та взаємодію.

Кожна культура є складною та багатогранною. І хоча є старші та молодші культури, всі вони є цілісними. Це наче людська психіка, яка узгоджена сама в собі всіма своїми частинами. Взаємозв’язки настільки сильні, що зміна одного аспекту неминуче впливає на всю систему.

Людство ще не має достатньо слів та концептуальних інструментів для повного опису культури як системи. Однак автор вводить кілька вимірів, щоб допомогти нам зробити перші кроки та краще зрозуміти культурного різноманіття. З практичної точки зору, це дозволяє нам вимірювати культурні характеристики, порівнювати їх, поліпшувати комунікацію та результати спільної роботи.

Майже неможливо помітити всі особливості своєї культури, якщо ви не подорожуєте та не знайомитесь з іншими країнами. Тільки коли ви усвідомлюєте, що різні люди думають та відчувають по-різному, а не тільки діють по-різному, ви можете почати розуміти себе та свою власну країну.

Ерін виділяє 8 вимірів. Я наведу їх тут у дуже спрощеному вигляді. В інтернеті є достатньо конспектів, тому не хочу повторювати їх всі.

1. Культури з вузьким чи широким контекстом: Ви віддаєте перевагу набору цілей, передумов, основ у робочій розмові чи обмеженому, як просто коротке та обмежене завдання підлеглому?
2. Прямий чи опосередкований негативний зворотній зв’язок: Як ви надаєте негативний зворотній зв’язок своїм колегам?
3. Первинним є принципи чи застосування: Ви віддаєте перевагу роботі на основі принципів після отримання широкої інформації та контексту, чи можете працювати над обмеженим завданням, використовуючи лише кілька обмежених прикладів для виконання?
4. Егалітарні чи ієрархічні: Якого рівня поваги ви очікуєте від своїх підлеглих? Вам дозволено говорити з керівником вашого керівника безпосередньо?
5. Консенсуальне чи вертикальне прийняття рішень: Чи приймаються рішення в групах за одностайною згодою чи їх приймає керівник?
6. Довіра на основі завдань чи стосунків: Довіра будується через діяльність, пов’язану з бізнесом (когнітивна), чи емоційно на основі спільного прийому їжі чи проведення часу разом (афективна)?
7. Конфронтаційність та уникнення конфронтації: Прямі розбіжності та дебати впливають на команду чи організацію позитивно чи негативно?
8. Лінійний чи гнучкий час: Як строго ви дотримуєтеся графіків? У вашій роботі увага акцентується на своєчасності та гарній організації, чи на гнучкості та адаптивності?

Чим корисна книга

Поради та бачення автора книги спрямовані на ефективність. Книга дає уявлення про те, що всі люди різні. Культура впливає на їх спосіб мислення, стосунки, роботу та навіть сварки. Як висновок, ви повинні враховувати це та, навіть, використовувати, якщо ви працюєте в багатокультурній компанії або змінюєте країну проживання. Широкий культурний досвід необхідний багатьом спеціалістам, щоб стати сильними експертами.

Однак, інший важливий аспект випливає зі слабкої, як я вважаю, сторони сучасної культури, яка стверджує, що кожна точка зору є правильною та заслуговує на повагу. В книзі, автор ніколи не розглядала характеристики культури як її слабкості. Незалежно від того, чи є ваша культура конфронтаційною чи ні, це просто індивідуальність, а не щось, над чим можна працювати та покращувати.

На сайті автора можна пройти короткий тест, щоб розташувати себе на цій шкалі. Якщо вдивлятись у культурні особливості різних країн, можна помітити, що деякі якості, які ви вважаєте “неправильними” або проявами слабкості, можуть бути цінними у просторі іншої культури та важливими в інших сферах. Я вважаю, що це дуже цінна ідея: незалежно від того, чи ви занадто прямі, занадто зосереджені на співпраці, що забуваєте про себе, або навіть занадто емоційні, з вами все гаразд. Ваші цінності можуть не знаходити відгук серед ваших сусідів, але для мільйонів людей в іншій країні вони можуть бути надзвичайно важливими. Вам може здаватись, що ваша країна не для вас, і це може бути правдою. Можливо, є місце, де ви будете почуватися себе повноцінною та важливою частиною суспільства.

Сильні та слабкі сторони

Читаючи книгу, складалось враження, наче автор намагається уникати гострих кутів. Мені не вистачало в книзі сильної точки зору. Це залишило відчуття, ніби не все було сказано, тому що найбільш революційні ідеї є суперечливими. Книга відкриває нові ідеї, але ховає їх за ввічливістю.

Лише одного разу була помітна концепція, що культура має додатковий вимір - як ви змінюєтеся із ростом. Це було при обговоренні культур з вузьким та широким контекстом. Якщо ви живете в культурі з переважанням вузького контексту, то чим більше досвіду ви отримуєте, тим точніше та стисліше ви можете висловити свою думку. Навпаки, якщо ви живете в культурі з пепреважаючим широким контекстом, чим більше ви розвинуті, тим складніший контекст ви можете створити, вкладаючи в одне речення кілька ідей та декілька рівнів натяків.

Я не помітив у цій книзі ідеї зростання та еволюції, крім збільшення ефективності, яка не стосується зміни особистості, а лише покращення способів використання того, що і так вже є. Склається враження, що людина майже повністю є статичною. Динаміка проявляється лише в адаптації, у прийнятті правил та їх використанні для побудови бізнесу. А зростання найчастіше починається з порушення правил.

Ще одна річ, з якою важко погодитись, - це характеристики шкал (приклади, використані для ілюстрації). Якщо ми, знову ж, розглянемо аспекти вузького та широкого контексту, вони не є взаємовиключними. Як майстер розмови у вузькому контексті, ви можете створити чіткий та зрозумілий короткий звіт, узагальнивши всі ідеї в одному абзаці. Та ж саме людина також може бути майстром алюзій, здатною працювати з сюжетами та контекстами, робити натяки різної складності. Я уявляю собі альтернативний графік, який розкриває моє ставлення до цих вимірів. Замість однієї шкали з вузьким контекстом зліва та широким контекстом справа, ми могли б мати дві. Більшість інших шкал, схоже, описують один вимір.

Наступна шкала, непрямий чи прямий негативний відгук, є досить своєрідною в книзі, оскільки загалом не враховує контекст самого відгуку, хто його висловлює або кому ми його надаємо. Ми бачили приклад, коли дівчина давала дуже прямий негативний відгук тим, кого вважала нижчими по ієрархії, а до своїх керівників навпаки ставилась буде обережно. Мій сумнів стосовно цього прикладу полягає в тому, чому ми вважаємо це культурною особливістю, а не звичайним актом нешанобливості, який описує саме ієрархічність, а не особливості роботи з відгуками. Поведінку дівчини також можна вважати проявом недосвідченого співробітника, який не може побудувати довірчих стосунків з колегами. Досить багато прикладів в книзі підтасовуються під факти.

Переходячи до шкали “конфронтаційність - уникнення конфронтації”, я вважаю, що агресія та конфронтація можуть бути ключами до кращих стосунків. Тому важко погодитися з тим, що обрана автором назва є підходящою для цієї шкали. Після років уникнення конфронтацій, мій досвід показав, що це довгостроково програшна позиція. Можна проявляти незгоду дипломатично, але не не повністю уникати. Хоча, у мене немає посилань або досліджень, що підкріплюють моє відчуття. Я би назвав цю шкалу “жорстка конфронтація - мʼяка конфронтація”.

Деякі дослідники пов’язують культурні артефакти з іншими характеристиками. Наприклад, є дослідження як багатство країни залежить від релігії^[2]. Бувають культурні здобутки, які, незалежно від культури, поліпшують життя людей. Однак, книга не пропонує таких дослідження чи ідей.

Те, в чому ця книга справді чудова, - це наявність великої кількості практичних прикладів. Вона має структурований, зрозумілий та легкий для читання стиль. Коли ви чуєте, що люди з арабських країн люблять відкладати справи, або китайці та індійці ніколи не скажуть вам, що вони не зрозуміли щось або не можуть завершити проект вчасно, вам, спираючись на знання із книги, хочете вигукнути: “Агов! Араби просто хочуть побудувати відносини перед тим, як приступити до роботи. Те, що ви очікуєте, для них означає неповагу та відсутність емпатії. Китайці не можуть працювати без контексту. Вони цінують стосунки, тому просто не можуть бути прямими. Вони не могли б вступити з вами в конфронтацію, оскільки це було б катастрофою для ваших ділових стосунків, навіть більшою, ніж пропущені терміни. Знайдіть спосіб подружитися з ними, і вони допоможуть вам. Ви не повинні опиратись виключно на зобов’язання.”

Ця книга дає вам розуміння потреб та почуттів інших людей. Після її прочитання розкривається зовсім нове відчуття, що кожна особа є унікальною, і ваш спосіб бачення та спілкування зі світом - не єдино можливий.

Тільки будьте готові, що ваше нове розуміння не буде цілісним. Світ великий, і кожна культура унікальна. Книга не містить концепції неоднорідності в межах кожної культури. Культури згруповані за країнами. Ізраїль з населенням у 9 мільйонів, та Китай чи Індія з населенням 1,4 мільярда, є просто точками на шкалі. Хоча деякі країни абсолютно багатокультурні, тут їх описують як культурний моноліт. Ймовірно, модель просто дуже спрощена.

Науковий підхід чи ні?

Я розрізняю дослідницькі книги як такі, що мають наукове підґрунтя, та такі, що базуються на спостереженнях. Обидві категорії дають сильні результати. Науковий підхід обмежений, тому що, якщо наука б завжди покладалась на попередні знання та дослідження, людство ніколи не відкрило б нічого нового. Ця книга не про науку. Але аргументація через приклад - завжди погана ідея. Книга базується на спостереженнях без сильної аргументації, тому інколи причина та наслідки змішуються.

Наприклад, я б подискутував на тему, що стародавня японська конституція була причиною їхньої ідеології. Я вважаю, що це навпаки. Те ж саме стосується німців. Я вірю, що вони були піонерами технологічної революції через свій підхід. Але сильно сумніваюсь, що вони стали такими педантичними та ефективними, тому що були вимушені обслуговувати промисловість, яку вони створили.

Я вірю, що світогляд є первинною причиною соціальної структури та досягнень. Але й світ впливає на людей та їх цінності. Історія має багато прикладів того, як травма нації змінює людей протягом багатьох наступних поколінь. Але вона завжди накладається на існуючий світогляд, і здебільшого посилює ваші слабкості. Травма та культурні прояви не є частиною ціннісного ядра - потрібно принаймні кілька поколінь, щоб його змінити.

Якби ми використали шкалу з книги, щоб дати відгук про книгу, культуру досліджено як сутність з вузьким контекстом. Це звичний “західний” підхід до розгляду чогось складного як набору непов’язаних якостей. У цьому немає нічого поганого, і навіть стверджують, що це було каталізатором для розвитку сучасної науки. Це також причина, чому у нас немає лікаря, який працював би зі здоров’ям людини в цілому, хоча все в тілі пов’язано, але є багато таких, хто працює з частинами тіла. Знання з книги можна використовувати для локальних покращень та змін. Розкриті там ідеї полегшують життя та роботу, але ми втрачаємо деякі важливі аспекти. Умовно “східний” підхід полягає в розгляді системи в цілому. Поки що навіть складно уявити, як би виглядала ця книга, якби її написав східний автор.

Моя культурна карта

Я спробував онлайн-інструмент на сайті автора, який оцінює світогляд і відображає його на діаграмах поряд з усередненими показниками будь-яких країн серед досліджених. Серед численних країн мій профіль виявився близьким до німецького.

Однак я не відчував впевненості в цьому інструменті, базуючись на питаннях та результатах, а також через аргументи, які я навів вище.

Контекст світогляду автора

Мені подобається вправа визначення світогляду авторів.

Я вважаю, що існує декілька артефактів світогляду, які ми могли б розглядати як базові, на яких будується погляд автора та, відповідно, вся книга:

• Не добре чи погане, просто інше (це схоже на небажання зайняти свою позицію та спробу лавіювати між всіма варіантами замість цього);
• Ефективність - основна мета (певно, цей погляд автора і є причиною, чому вона займається цією темою вже багато років);
• Люди повинні адаптуватися до суспільства (не змінюватись разом із ним, не адаптувати його під себе, не розвивати його).

Висновки

Я вважаю, що ця книга обов’язкова до прочитання. Хоча автор, в першу чергу, зосереджується на ефективності, але її також можна використати для вивчення власної та інших культур.

Модель у книзі спрощена та статична. Однак її можна розглядати як перший крок у дослідженні свого світогляду. У книзі бракує ідеї якісного зростання, але ви можете розвивати її самостійно.

Книга надає багато відповідей, що є чудово. Однак книга не ставить питань. Ви можете відчути, що отримали широке розуміння світу та культур, але, на мою думку, це лише невелика частинка інформації, яку все ж варто з пізнати.

Найбільш суперечливим аспектом для мене є те, що книга, здавалось би, повинна робити розуміння культури складнішим, але вона може спростити ваше бачення, якщо ви слідуватимете за автором та зосередитесь на культурній різниці з найбільш практичної точки зору. Книга може створити ілюзію, що ці знання є атомарними та закритими.